Це були буремні 90-ті, ми навчались, як могли

👋Знайомимось. (Частина 2)

У минулому дописі я казав, що мені пощастило з 9-го класу вивчати комп’ютери та програмування, навчаючись в ліцеї у викладачів харківських профільних університетів. Ми навчались по університетській схеми — пари, семестри, заліки. Уроки та чверті я лишив у 8-му класі в школі на ХТЗ (харків’яни, привіт!).

Було круто почати розуміти елементарні речі. Це дуже допомогло потім геть з усім в навчанні.

Наприклад, ми програмували дисплей зі світлодіодів так, щоб на нього виводився текст, але не просто, а як рядок, що біжить. Я забув, що ми використовували для цього, але це був просто MS-DOS.
Важливо не це, а розуміння інженерії як пристроїв, так і їх програмування.
Після цього просто неможливо було робити щось «наосліп», та й багато чого ставало «прозоро».

Звісно, принципи програмування, баз даних та багато практики. Я обирав такі теми для контрольних, як «Музична енциклопедія» на FoxPro, де важливо було розібратись із роботою бази даних та виводом різних типів даних до інтерфейсу.
Та «Калькулятор римських чисел», де важливо було знайти елегантний алгоритм та уникати купи умов в коді.
І ще купа і купа всього.

Що ж до HTML/CSS, то це було цікаво поза ліцеєм. Тому просто всі теги та атрибути, що були, було випробувано на практиці. Це був час WEB 1.0, ніяких тренажерів та наворочених онлайн ресурсів із прикладами та пісочницями для власного коду. Тільки власна практика. Тільки хардкор.

А ще ми «хакали» комп’ютерні ігри. Розбирались, в яких фалах зберігаються дані профілю, з’ясовували, яку систему числення вони використовують (частіше за інші це була шістнадцяткова), аналізували дані, що збігаються, із потрібними нам, вносили зміни, перевіряли. Бувало, що це ламало гру. Але ми завжди робили backup. Повертались до попередньої версії та продовжували аналіз та спроби.
У нас все виходило 🙂

Але це вже зовсім інша історія.